Юридичні наслідки міжнародного переміщення дитини

На розгляді в Гусятинському районному суді перебуває цивільна справа за позовом громадянина Республіки Італія про визнання незаконним утримання малолітньої дитини на території України та повернення її за постійним місцем проживання.

Позивач громадянин Республіки Італія, в інтересах та від імені якого діє адвокат, звернувся до суду із позовом до жительки Гусятинського району та просить визнати незаконним утримування на території України неповнолітньої дитини, який народився в республіці Італія. Стверджує, що відповідачка незаконно вивезла дитину до України без згоди батька.

Просить допустити негайне виконання рішення суду в частині повернення неповнолітнього сина батьку до місця його постійного проживання в Республіці Італія.

Відповідно до ЦПК підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України

Справи про повернення дітей до країни постійного місця проживання відповідно до Гаазької Конвенції є справами з іноземним елементом.

Гаазька Конвенція була розроблена і підписана з метою запровадження міжнародно-правового механізму мирного та впорядкованого повернення дітей, яких незаконно вивезено або які незаконно утримуються.

Ця Конвенція набула чинності для України з 1 вересня 2006 року (у відносинах між Україною та Італією – Конвенція чинна з 01.03.2007 р.) та є складовою її правової системи згідно зі статтею 9 Конституції України.

 Слід зазначити, що виключно суди тієї держави, де знаходиться дитина, мають право розглядати по суті справи на підставі Гаазької Конвенції. Тобто, лише суд може вирішити питання про повернення дитини або відмовити у її поверненні, а також прийняти рішення щодо способів участі у спілкуванні з дитиною (ст. 11 Конвенції).

Крім того, ставши учасницею Конвенції, Україна визнає, що будь-які питання між батьками, розбіжності та спори щодо батьківських прав і обов’язків та способів їх реалізації мають визначатися законодавством держави, в якій дитина постійно проживає і вирішуватися компетентними органами цієї ж держави що випливає зі ст. 3 цієї Конвенції.

            Головною ж цінністю Конвенції є те, що вона, у першу чергу, дозволяє захистити дитину, її права та забезпечити мінімізацію негативного впливу на неї від протиправного вивезення або утримування, гарантувати право кожної дитини на стабільні умови життя.